В умовах реформування системи освіти, відтворення і зміцнення інтелектуального потенціалу нації, виходу вітчизняної науки і техніки, економіки і виробництва на світовий рівень, інтеграції в світову систему освіти, переходу до ринкових відносин і конкуренції будь-якої продукції, в тому числі і інтелектуальної, особливо актуальним стає забезпечення належного рівня математичної підготовки підростаючого покоління.
До ключових проблем педагогіки відноситься й питання формування активності особистості в навчанні, тому що саме в розв’язанні цього питання “як у фокусі, тісно переплітаються ті соціальні, психологічні і педагогічні вимоги, котрі пред’являються до формування особистості”.
Суспільство не може повноцінно функціонувати в умовах науково-технічного прогресу без активності людини, яка є джерелом наукового і соціального прогресу.
Актуальність проблеми пов’язана із розвитком демократії в державі, яка вимагає компетентності людей, що залучаються до керівництва державою.
Пізнавальна активність особистості виступає також як засіб задоволення її духовних потреб, інтересів, самовираження та самореалізації.
Активізація пізнавальної діяльності передбачає застосування різних методів, засобів, форм, напрямів навчання, що спонукають особистості до виявлення активності.
Різні засоби пояснення, засоби наочності, різні форми організаційної роботи на уроці (колективна, групова, рецензування самостійних робіт) грають позитивну роль в активізації пізнавальної діяльності учнів.
Але на таких уроках відсутні жива зацікавленість учнів до пошуку розв’язування поставленої проблеми, учні не встигають відчути незвичність зв’язків нового матеріалу з попереднім, здивуватися красою знайдених доведень, розв’язків.
Проведенню уроків, які сприяють розвитку інтелектуальних здібностей учнів потребують від вчителя високой кваліфікації і великої підготовчої роботи.
Комментариев нет:
Отправить комментарий